Роль Почуття Власності У Формуванні Життєвої Успішності Та Кар’єрного Зростання Молодого Вченого

Зростання наукової кризи породжує брак національного наукового потенціалу країни. Це вимагає нових соціально-психологічних підходів до проблеми адаптації, підтримки та стимулювання наукової кар‘єри молодих вчених у суспільстві, що перебуває у складних трансформаційних умовах і потребує докорінних змін, зокрема і в науковій діяльності. На тлі збідніння і знецінення наукового потенціалу країни, посилення міграційних процесів серед українських вчених і їх відтоку за кордон спільнота молодих науковців може гостро відчувати уразливість та особистісне неблагополуччя. Серед проблемних питань, які змушують молодих учених покидати науку, окрім браку гідної фінансової підтримки і відповідної дослідницької інфраструктури, є невпевненість у виборі професії, відчуття нестабільності та неконтрольованості щодо особистісного і професійного майбутнього, проблеми в побудові розгалуженої системи соціальних зв’язків з іншими науковцями, у тому числі ефективної комунікації із науковим керівником, втрата інтересу до наукової діяльності, невміння тримати баланс у системі «сім’я, приватне життя – робота», брак академічної мобільності і знецінення результатів наукової діяльності з боку держави і суспільства, у тому числі і професійної спільноти. І як наслідок – відчуття життєвої неуспішності. Усе це відображається на рівні психологічного благополуччя чи неблагополуччя молодих дослідників, а відтак і на якості їхньої роботи та рівні вмотивованості.