Резильєнтність Регіонів В Контексті Досягнення Цілей Сталого Та Відповідального Споживання Туристичних Ресурсів: Екологія, Економіка Та Соціум

Стаття присвячена актуалізації концепції резілієнтності для територій та громад в контексті здійснення туристичної діяльності. Встановлено, що резильєнтність передбачає здатність системи адаптуватися до змін та відновлювати свою стабільність, тому вона є важливою в контексті сталого споживання ресурсів території для туристичних цілей. Останнє також стає актуальним в умовах різких змін (ризиків), зокрема післявоєнної відбудови території. Доведено, що резильєнтність регіонів має забезпечити соціо-еколого-економічний баланс, який сприяє стійкому розвитку та екологізації. Обґрунтовано, що сучасний менеджмент туризму, заснований на лінійних підходах, не завжди враховує складність взаємодії різних факторів розвитку на різних рівнях (локальний, регіональний, національний) і це може як обмежити ефективність управління туристичними ресурсами, так і перешкоджатиме резильєнтному відновленню. Перспективним визначено завдання пошуку нових моделей для інтеграції екологічної безпеки громади та соціально-економічного розвитку для реалізації цілей сталого туризму.