Населення Літнього Віку У Містах Гетьманщини (За Даними Румянцевського Опису 1765–1769 Рр.)

Дослідження демографічних показників населення передбачає використання термінів на означення різних вікових категорій – діти, дорослі, літні люди тощо. Вони позначають певний етап у житті людини й поєднують у собі біологічний, світоглядний, правовий та інші аспекти. Попри очевидну умовність такого поділу, саме ці критерії лежать в основі досліджень вікової структури конкретного суспільства чи окремих його характеристик. Незважаючи на певні напрацювання в галузі історичної демографії останніх років, основні вікові категорії українського ранньомодерного соціуму – дитинство, активний вік і старість – вивчені недостатньо. Показово, що найменше уваги дослідники приділили старості. З одного боку, це видається закономірним, адже частка літніх осіб у тогочасному (демографічно молодому) суспільстві була відносно незначною, до того ж діти й особи активного віку демонструють різноманітнішу демографічну поведінку, пов’язану з міграцією, шлюбами тощо. Серед поодиноких розвідок української «історіографії старості» перш за все варто назвати статтю Арнольда Перковського, що стосується довгожителів ХVІІІ ст., та монографіюЮрія Волошина, в окремих сюжетах якої аналізуються вікові характеристики сільського населення Стародубського полку. Міське ж населення Гетьманщини під цим кутом зору взагалі не вивчалося.