Ізольованість Аграрної Економічної Науки України: Наслідки Та Шляхи Подолання

Кращі світові практики свідчать про те, що університети мають одночасно пропонувати навчання та займатися дослідженнями та наукою. Ідея полягає в тому, що основним завданням університетів є не навчання сучасним знанням, а тренування студентів тому, як створювати знання. Навчання критичному мисленню є найважливішим завданням для університетів з високими стандартами. Тільки постійне залучення до процесу створення знань тренує здатність науковців і викладачів до критичного мислення, що в свою чергу, позитивно відбивається на якості освітніх послуг. На жаль, з точки зору створення сучасних знань, навіть не надто глибокий аналіз свідчить про катастрофічну ситуацію у сфері аграрної економічної науки України. В міжнародній економіці одним із показників конкурентоспроможності того чи того сектору економіки країни є величина його присутності на світовому ринку. Присутність же українських науковців у галузі аграрної економіки на світовому ринку знань чи досліджень з аграрної економіки можна прирівняти до нуля. Такий висновок дають можливість зробити наступні спостереження. Von Cramon-Taubadel і Nivievskyi (2011)1 проглянули всі роботи на тему перехідного періоду у сільському господарстві в країнах Центральної та Східної Європи, які були опубліковані в провідних міжнародних реферованих журналах з аграрної економіки в період з 1989 по 2008 рік. Вони знайшли лише 4 з 244 робіт за участю українських авторів, і тільки одна з цих робіт, опублікована у 1991 році, належала виключно українським авторам. Інші три, опубліковані у 2003, 2004 та 2005 рр., були результатом співпраці між авторами з ЄС та України. У двох з цих випадків співпраця відбувалася, поки український співавтор навчався в аспірантурі університету ЄС.